3 грудня відзначається день людини з інвалідністю
Це не день радості чи привід для привітань. Це
день для роздумів нам, звичайним і здоровим. Чи вміємо ми радіти? Боротися? Бути
щасливим і і вміти віддавати? Адже жодна людина з інвалідністю не потребує жалості. Вона потребує розуміння, поваги і визнання на своє право у цьому нелегкому житті.
Неодноразово спілкуючись із людьми слабозрячими
чи слабочуючими, я переконуюсь, що це не вади. Бо є страшніші хвороби:
адже не всі, хто дивиться – бачить, не
всі, хто слухає – чує.
Ми буваємо сліпі і глухі до чужого горя, а найгірше – ми байдужі до чужих
проблем.
4 грудня у Червоноцвітській ЗОШ проводились
різноманітні заходи, присвячені цьому дню: уроки доброти, хвилини милосердя,
бесіди, інформаційні хвилинки, на яких діти вчились найголовнішому - не бути
байдужим, вміти любити, радіти, бути терпимим і підтримати в будь - яку
хвилину.
Отже, давайте, творити добро, бути милосердними,
чуйними один до одного, до оточуючих, тому що нам і так вистачає жорстокості і
черствості на даний час.
